Я буду долго гнать...

24.07.2015 Помф’юк Володимир

Вчора друзі збиралися покататися по Львову на роверах. Домовлялися на 21:30, але поки вони збиралися я встиг зробити мале коло площею Ринок і чуток більше через проспект Свободи, попри Добробут і назад по Лесі Українки. А потім три рази блиснуло, два рази гримнуло, почав накрапати дощ, а доки я доїхав до хати, то вже була така моцна злива.

Хлопаки таки відважилися кудись поїхати, але я так зрозумів першим пунктом програми був все-таки Staropramen — поки дощ не кінчився, а потім не знаю — іншими знимками вони не хвалилися :-)

Ну то я собі вирішив сьогодні догнатися solo.

А щоб довго не вигадувати маршрут — просто поїхав до роботи, щоб засікти час, за сікльки я туди добираюся ровером. 20 хвилин. Назад — 15 — все-таки вниз. Думаю, що в світлу пору доби могло б бути швидше, бо довелося їхати враховуючи сумні реалії львівських доріг.

Думаєте я про ями? Нє! Ями — то пів біди. Не такі вони в нас і великі.

Основна засада в іншому: за відсутності велодоріжок ПДР віддає лісапедистам 1 метр від бордюру. А там що? Правильно — каналізаційні решітки. Думаєте вони на одному рівні з дорогою? Що-що Мейсон сказав? Ага!.. Перекласти що то означає?

А особливу подяку хочу висловити нашим комунальникам за решітки зварені ХЗ-з-чого, з прорізами по 5 і більше сантиметрів, а особливо за те, що вони покладені прорізами вздовж дороги. Уявили на скільки туди колесо провалитися може? Кувирок через руль гарантований.

От тому в вечірній час велосипедистам дотримуватися ПДР трохи небезпечно.

А загалом ідея кататися нічним Львовом мені сподобалася. Спеки нема, вітерець гарантований, навіть якщо інші його не відчувають ;-) Ляпота-а-а-а-а!