«Якби ви вчились так, як треба...»

Я задовбався розжовувати всі маразми сьогодення...

Тому просто факти:
Союз нєрушимий, 60-80ті роки. Батьки, які хочуть дати своїм дітям якісну освіту, купляють «липові» довідки про хворобу і переводять дітей на домашнє навчання.
Україна, 2020 рік. Карантин. Всіх дітей відправили на домашнє навчання. Батьки протестують....

«Дурдом этой ночью опустел...»

Направду складається таке враження, що обіцяне урізання фінансування тубдиспансерам і дурдомам, стало реальністю і пацієнти останніх переселилися з затишних палат з м'якими стінами в інтернет. Іншого пояснення певним тенденціям і ініціативам я не знаходжу. А найгірше, що з критичним мисленням в нашого народу все тяжко і ініціативи цих ідіотів тиражуються сотнями і тисячами поширювачів.
 

Маразм номер один — маски.

Шановні «віруючі» в те, що маска захищає — подивіться на фото закордонних лікарів — там добре видно як виглядають захисні маски. Захисна маска щільно прилягає до обличчя і здебільшого має фільтр-клапан. Тільки така маска здатна сяк-так захистити вас. Тряпочка в півтора-два квадратні дециметри здатна захистити лише від вас — вона існує, щоб при чханні чи кашлі повітряний потік не розносив ваші бацили на 3-5 метрів.

Тому люди, які носять «тряпочку» особисто мною сприймаються як джерело загрози. Така маска сигналізує, що переді мною хвора людина, яка якогось біса поперлася в люди.

Окремого казана в пеклі заслуговують торгаші, які вимагають вхід в магазин в масці. Це ви, вельмиНЕшановні спричинили «накрутку» цін на марлеві тряпочки до 20 гривень за штуку. «Правильні» маски — захисні — поїхали в Іспанію по дві гривні за штуку, а клаптик марлі продається за 20.

Для тих, кому реально потрібна захисна маска, а платити скажені гроші не хочеться, є хороша новина: фільтр малярної маски має необхідний рівень захисту — фільтрування мікрочасток фарби, щоб вам фіолетові слоники не підказували як правильно фарбувати, здатне відфільтрувати і вірус. Переконайтеся тільки, що вона щільно прилягає, бо саме виконання «корпусу» маски може бути не дуже якісним.

Якщо в масці дихати дещо важче ніж зазвичай — ви одягнули її правильно.
 

Маразм номер два — фобія мігрантів.

«Бляхи» VS теорія імовірності

Якось мені було скучно і я вирішив «тряхнути стариною»: порахувати при яких параметрах розпіздяйства водіїв досягається сучасна статистика аварійності.

Отож вихідні дані:

  • «бляхи» складають близько 10% від кількості авто в Україні (злі язики кажуть, що всі 15%)
  • 5% ДТП в Україні відбувається за участю «блях» (злі язики кажуть, що 7%)

Чим хороша статистика — вона має справу з великими числами і на неї не впливають одиничні випадки. Якщо є множина з тисячі водіїв і за рік вони скоїли 100 ДТП, то для статистики важливо лише, що імовірність ДТП складає 10%. Якщо за 10 років хтось потрапить в аварію двічі, а хтось жодного разу, то результат буде точнісінько такий, як і у випадку, коли припаде рівно по одній ДТП на водія.

Тому для побудови моделі можна припустити наступне:

«Бляхи»

Срачі про польські бляхи все ніяк не затихнуть, тому попробую зібрати до купи всі аргументи чому я загалом позитивно ставлюся до цього явища і активно користуюся його існуванням :-)

Зразу скажу, що мене нервує в агітаторах за протилежну позицію: вони говорять лозунгами. Максимум короткими реченнями. І сформульоване це все так, що на правду ніби і схоже, а насправді містить її в собі дуже мало. Тому вибачайте за «многабукафф», але свою думку я буду розписувати детально.

Ото ж давайте розберемо що нам парять, і як все є насправді.
 

Брехня №1:

EFI імені Lenovo VS Linux

Дав мені брат побавитися з забавкою: Lenovo ThinkCentre M81. Загалом штуковина хороша:

  • Intel Core i5 2400, 3.1GHz
  • 8Gb RAM
  • відео інтегроване; можна поставити низькопрофільну PCI-Express картку
  • мережа, звук, DVD, HDD, USB і т.д.

В мене довго руки не доходили попробувати що то за звір, але ото було три вихідних та й вирішив таки запустити глянути що там і як. Не зважаючи на присутність ліцензійної наклейки Windows 7 компутер приїхав з забугреччини не просто без операційки, а ще й при загрузці урочисто повідомив, що дані «сек'юрно ерейзнуті» якоюсь модною програмульою.

Ну невелика біда — після недовгого знайомства з настройками BIOS'a я почав ставити свій улюблений Mageia Linux.

Ліричний майже відступ:

Dejavu. Майже.

За вікном вересень, а вересень це що? Правильно: книжковий форум. Ну і само собою я туди попхався, як, зрештою, майже кожного року.

Набір покупок теж майже традиційний:

— поповнення колекції свіжими частинами «Адвоката з Личаківської» та перекладами «Хронік Амбера» і «Путівника автостопом по галактиці»

Сукологія

Ото як начитаєшся інтернету скільки всяких уродів розвелося навколо — диву даєшся. Причому чим більше читаєш — тим більше дивуєшся скільки критеріїв підходять під тебе самого.

Так ото зараз я тобі, друже-читачу, розкажу яка я рідкісна сука:

 

...про політику і сміття...

 

Однією із суттєвих перешкод для успіху роду людського слід вважати те, що люди слухаються не того, хто розумніший за інших, а того, хто голосніше за інших говорить.

  Шопенгауер
   
 

Пиши про політику і сміття і тебе будуть читати

  Бублик
   

Теми ці і справді благодатне поле для графоманства, від чого постійно страждає стрічка новин мордокнижки, але раз пишуть всі, то вставлю своїх п’ять копійок і я. Як казала колись приснопам’ятна пані Стася: «А во в Італії якась курва стала депутатом, а я що гірша?»

Наперед прошу пробачити за кількість букофф.

Ото ж теза, яка мабуть найчастіше мусолиться у зв’язку з обидвома цими популярними напрямками дискусії: проблему сміття використовують, щоб понизити рейтинг Садового. Думка має право на життя, але... Давайте-но подивимося звідки цей рейтинг взявся.

...

...на якогось чорта поновив реєстрацію доменів ще на рік....

Це ще хтось читає?

Blog Day 2016

Ця стаття мала б з'явитися на кілька годин раніше, але ...(довга історія)

Хоча технічно поки що ще 31.08, а значить блогери все ще святкують :-)

Традиційно прийнято згадувати трохи більше «колег по цеху», проте я лінивий, тому розповім лише про один блог, який нещодавно додав в rss-читалку: Блог Романа Дмитрика