Сукологія

Ото як начитаєшся інтернету скільки всяких уродів розвелося навколо — диву даєшся. Причому чим більше читаєш — тим більше дивуєшся скільки критеріїв підходять під тебе самого.

Так ото зараз я тобі, друже-читачу, розкажу яка я рідкісна сука:

 

1. Я — айтішник. Айтішники — суки. Бо зажралися. Такі приблизно настрої гуляють в обговореннях і в інтернеті, і доводилося чути і про «live» варіанти.

З одного боку — таки так — зарплати в галузі вище середніх і, як правило, прив’язані не до урядової «мінімалки», індексацій і іншого гємору, а до курсу долара. Тобто, якщо в економіці настає чергове «пакращення» і всі дружно чекають поки купка бюрократів приведе зарплатне законодавство в відповідність реаліям, — в нас все стається автоматично.

От тільки відкрию один секрет: це стосується не лише ІТ-шників, а і всіх решта в кого замовник з закордону. Якщо у Вас замовник з закордону, а зарплата не збільшується при скачках долара — все просто — вас намахує топ-менеджмент.

Але вернемся до наших баранів: якщо вже вас так ковбасить від рівня зарплати ІТ-фахівців — wellcome to hell — подавайте резюме і влаштовуйтеся на роботу. В диплом ніхто дивитися не буде. Вмієте — працюєте. От тільки 99.9% крикунів на це не здатні — бо треба щось робити з собою. А з собою — це важко. Краще кричати, що «мені всі навколо винні!»

 

2. Я вкладник банку «Михайлівський». Вкладники «Михайлівського» — суки. Бо, бач, хочуть щоб держава віддала їм їхні гроші, як цього вимагає закон. А держава х.. ложила на закон. Керуючись нормою, яка дає «ліквідаторам банків» переглядати рішення банку вони визнали недійсними перекази зроблені клієнтом банку.

Так — шаманство зі сторони банку було — в договори акуратненько була вписана контора a-la МММ, на рахунок якої перераховувалися кошти вкладників. Але сталося неочікуване: МММ віддала гроші на рахунки. І по закону держава мала повернути ці гроші людям. Але вони вирішили «включити дурника» і віджати все. Получилося приблизно «відсотки забирай, а основна сума не твоя». І пох.., що в мене є виписка, де ВСЯ сума на моєму рахунку — «то не ваші гроші».

І коли вже дійшло до подання колективного позову в суд — тут же вийшов указ Президента, по якому ці гроші повернули, але ніби як вийняток і не всім. Майкл Щур тоді стєбався які дива робить «підпис Петра». Я тобі, Ромцю, скажу яке диво він тоді зробив: він дозволив курві Гонтарєвій ще пару місяців просидіти в кріслі голови НБУ, інакше вона б вилетіла під три чорти ще тоді.

А найкраще ступінь ох..ння чинуш демонструє простий факт: відповіді на звернення подані в серпні 2016 вони дали в квітні 2017. І так офіційно і понаписували: «... квітня 2017 .... на Ваш запит від ... серпня 2016р. повідомляємо...». Закон «Про звернення громадян» — ні не чули.

 

3. Я їжджу на польських бляхах. Всі хто їздить на польських бляхах — суки. Бо створюють черги на кордоні, про їх реєстрацію нема записів в базі поліції, через це вони їздять як хочуть і бла-бла-бла — ще 100500 таких же придурочних аргументів.

Просто диву даєшся який фйолок це все вигадував.

«Він може скоїти ДТП, кинути машину, і його ніхто не знайде». Довбню!!! По перше покажи мені пальцем людину готову просто кинути машину. Ті, кому це по кишені, машину на «бляхах» не купляють. А по друге: якщо я тобі дам по голові молотком і викину його, то що — мене ніхто не знайде, бо на ньому номера нема? А свідки, а відбитки? Маразм....

«Через них черги на польській границі». Ага... А через машини з литовською реєстрацією — на литовській, а з британською — на британській? Так ніби спосіб оформлення, який дозволяє не шастати туди-сюди — секрет за сімома замками. Черги через торгашів, а не через «бляхи».

Ідіть з вашими вигадками в дупу. За ті гроші, що я купив і зремонтував свого «поляка» на нашій реєстрації я міг купити хіба підгнилу Таврію. І то тільки купити — а її б теж ще довелося ремонтувати. Поки вигляд номера буде визначати порядок вартості, не бачу змісту щось міняти.

Зрештою ми всі так само голосно кричимо, що хочемо в Євросоюз. Так от сюрприз «протибляховим» крикунам: коли ми будемо там повністю, кордон стане просто лінією на асфальті і всі ваші аргументи накриються чим? Правильно! Непристойно, але правильно.

 

Отакі пироги. Кожну тему можна було розписати довго-предовго, але мені лінь :-)

P.S. А ще я радий, що на Рясному не зробили сміттєзвалище. Це зараз вже не гаряча тема, але в пік обговорення людей з моїм бачення ситуації епітетами не обділили :-D

...про політику і сміття...

 

Однією із суттєвих перешкод для успіху роду людського слід вважати те, що люди слухаються не того, хто розумніший за інших, а того, хто голосніше за інших говорить.

  Шопенгауер
   
 

Пиши про політику і сміття і тебе будуть читати

  Бублик
   

Теми ці і справді благодатне поле для графоманства, від чого постійно страждає стрічка новин мордокнижки, але раз пишуть всі, то вставлю своїх п’ять копійок і я. Як казала колись приснопам’ятна пані Стася: «А во в Італії якась курва стала депутатом, а я що гірша?»

Наперед прошу пробачити за кількість букофф.

Ото ж теза, яка мабуть найчастіше мусолиться у зв’язку з обидвома цими популярними напрямками дискусії: проблему сміття використовують, щоб понизити рейтинг Садового. Думка має право на життя, але... Давайте-но подивимося звідки цей рейтинг взявся.

...

...на якогось чорта поновив реєстрацію доменів ще на рік....

Це ще хтось читає?

Blog Day 2016

Ця стаття мала б з'явитися на кілька годин раніше, але ...(довга історія)

Хоча технічно поки що ще 31.08, а значить блогери все ще святкують :-)

Традиційно прийнято згадувати трохи більше «колег по цеху», проте я лінивий, тому розповім лише про один блог, який нещодавно додав в rss-читалку: Блог Романа Дмитрика

Fountainhead

Пораду до уваги прийняв, книжку прочитав.

Якщо назва статті нічого Вам не говорить, а сходити по лінку ліньки — пояснюю: мова йде про книгу Айн Ренд «Fountainhead».

Навмисно стараюся уникати перекладів назви, бо маю таку внутрішню чуйку, що і українське «Джерело» і "апсчєпонятный" «Источник» насправді є, хоча і правильними перекладами слова «Fountainhead», але не дуже прийнятні в контексті самого роману. На мою думку там частину head викидати аж ніяк не можна. Краще б написали «Світла голова» — було б ближче до істини.

Тим хто читав «Атланта» буде все більш-менш знайомо і можливо місцями нудно:

Старість не радість.
Я кайфую...
Тут могла б бути...

Шо 'м вам годен вповісти, діти мої: маю шмарки як батоги, напив 'ім си гідно гербати зо «Старим Таліном» і лежу буквою «зю» під ковдрою. Так що, вибачайте друзі, ні в які гори я завтра не їду :-(

Але є і файна новина:

«Політ золотої мушки»

Вчора сходив на хороше кіно. З часу останньої «кіношної» статті я в кіно ходив ще не раз, але цей фільм справді вартий уваги. Чому?

«Да будет свет!» сказал Ахмет...

... а получив ще й інтернет!

Потихеньку приводжу до ладу свою хату і в процесі захотілося мені трохи додати світла на кухні. Вирішив купити світлодіодну стрічку, щоправда, конячі бухти, які продаються в нас на радіоринку, мені нафіг не були потрібні, тому замовив п'ятиметрову в Піднебесній. В додачу до стрічки триклятому лаоваю, себто мені, згрузили ще й блок живлення для того діла. Спочатку я думав, що він мені теж нафіг не потрібний, бо існуюча підсвітка вже дванадцятивольтова, але подивився на параметри і зрозумів, що він цілком підійде замість погорілого БЖ до мого Wi-Fi.

Так що за 6 америцьких гривень я отрмав нормально освітлений кухонний стіл

Вересень кирдик

Ще недавно було літо, не встиг пчихнути, а то вже вересень кінчився. Місяць був зачотний, але троха задуже алкоголічний.

Починалося все ніби культурно — з форуму видавців. (Ну і що, що Подерв’янського купив? Все одно — культурно!)

А далі....

Ловися книжка велика і маленька

Коротка історія моїх покупок на цьогорічному форумі видавців в чотирьох серіях.
Без прологу чи епілогу, зате з картинками :-)

Серія 1. Колекційна


Якщо я прочитав хорошу книжку і вона мені сподобалася, то я її хочу мати в своїй колеції в друкованому вигляді (хоча більшість останнім часом читаю online). Якщо не вірите, що «Атлант розправив плечі» і «Путівник по галактиці...» хороші книжки — ваші проблеми. Про Подерв’янського можна сперечатися — це досить специфічна література, але мені подобається.