«Бляхи»

Дуже часто любителі бакланити євробляхи зловживають фразою «незаконно ввезені автомобілі», як варіант «автомобілі, що незаконно перетнули кордон». Ну загалом якось так... Скажіть, будьте ласкаві, а як можна незаконно ввезти автомобіль? Пачку чи блок цигарок можна заникати, флящинку-дві якогось хорошого віскарика... Як можна незаконно провезти цілий автомобіль??? Не трудіться шукати відповідь на це питання. Реалістичної схеми для пересічних громадян (не депутатів ВР і не дипломатів) не існує. Тому просто ігноруйте казкарів, які говорять про «незаконне ввезення» — всі «бляхи» в'їхали цілком законно. Можливо (з різних причин) не всі вчасно виїхали — там є варіанти, коли можна говорити про порушення, але що щось було не так при ввезенні — забудьте.
 

Брехня №2:

Авто можна ввозити лише для особистого користування і передавати керування українцю — заборонено (знову ж: бувають варіації з формулюванням, але суть загалом така). Це підміна понять чистої води, бо термін «особисте використання», який в законодавстві вживається на противагу терміну «комерційне використання», зовсім не означає прив'язку до конкретної особи, а лише до цілей, для яких авто використовується. Ті хто ввезли авто для особистого використання, а тут працюють з ним в службах таксі і справді порушують закон. Але якщо поляк передає документи українцю, то жодного порушення немає. Тим більше, що, як правило, в таких випадках оформляється необов'язкова вже тепер довіреність.
 

Нав'язлива теза №3:

«Бляхи» — автохлам. Також з цією тезою часто в парі йде, «логічний» умовивід, що буцімто люди, які на них їздять не мають грошей на «нормальне» авто, а значить і не мають грошей на техобслуговування, а це все капєц як небезпечно на дорозі. Друзі, давайте будемо чесними: більшого автохламу ніж совковий автопром на всій Землі не існує. Але в устах пропаганди совкові корита — це нормально, а «бляхи» — хлам. Справедливості ради: так справді можна за смішні гроші купити рідкісну розвалюху на «бляхах». От тільки цільова аудиторія такої покупки — «круті пацани», які в 16-17 років скидаються і купляють «тачілу», щоб всі знали, які вони модні. Вони існували завжди і будуть існувати завжди, тільки раніше вони купляли «Запорожця» і робили циганський тюнінг, а тепер купляють іномарку, яку привести до презентабельного вигляду можна просто підфарбувавши. З точки зору безпеки для інших обидва варіанти приблизно одинакові. Хіба що «Запорожець» міг деколи не завестися :-) Ну зате в нього могли і гальма не спрацювати, імовірність чого в забугорних авто суттєво менша. Зате, коли такі новоспечені шофери з'їдуть в кювет, то в них самих шансів вижити більше буде в іномарці, для інженерів якої серед пріоритетів була «безпека», а не «ремонтопридатність».

А загалом на «бляхах» купляють все — від Golf'ів і до Porshe Cayenne. І, всупереч пропаганді, самогубців насправді мало, тому кожен розраховує скільки саме йому обійдеться утримання авто в належному технічному стані і реально «вбитих» екземплярів — одиниці, а решта на порядки кращі і, що найцікавіше, дешевші ніж совдеповський брухт.
 

Брєд №4:

Водія «блях» неможливо знайти після ДТП. Як наслідок з цієї «істини» часто можна почути, що всі «бляхи» їздять як заманеться, бо ....(вільні варіації на тему про "неможливо знайти"). Також, як правило, все це приправляється міфічним сценарієм про покинуті авто. Для різноманітності припустимо, що всі ці вищенаведені єресі — правда. Отже сценарій блокбастера: незаможна сім'я збирає всі свої заощадження і за 2-3-4 кілобакси купляє «бляху». А далі сідають і раду радять: що ж то нам тепер робити — чи застрахуватися за 500-700 гривень, чи їздити як є, а в випадку ДТП просто кинути на дорозі 2-3-4 кілобакси? Продовжувати чи вже достатньо, щоб зрозуміти, що нас всіх черговий раз назвали ідіотами? Це нереальний сценарій. Для того, щоб кинути авто на дорозі треба:
а) наробити шкоди на суму, що перевищує вартість авто
б) не бути жодним чином «прив'язаним» до цього авто
Погодьтеся: переважна більшість людей ні до чого такого заздалегідь не готується. А ті, хто готується, можуть те ж саме проробити і з українськими номерами — довіреність то необов'язкова.

Також з вищенаведеного неважко зробити ще один висновок: переважна більшість «блях» застрахована і власника можна ідентифікувати по базі страхової компанії. Тому міфічна «неможливість знайти» — не що більше як вигадка. Як і брєдні про залежність стилю водіння від номерних знаків :-)

Хоча найпростішим контраргументом є проста ситуація: а якщо Ви чи Ваше авто постраждає не від іншого авто, а від дій хуліганів чи вандалів, на яких взагалі немає жодних номерних знаків — це що означає, що їх неможливо знайти? Очевидно ж, що можливо. З авто — та ж ситуація.
 

І на закуску — «мегааргумент» №5

«Бляхи» треба заборонити, бо це нечесно стосовно «порядних громадян, які заплатили податки». Тут мимоволі згадується каламбур «Заплатив податки і "спи спокійно дорогий друже"». Не подумайте нічого поганого — я розумію потребу податків як явища, але мені зовсім незрозумілі розміри деяких з них. Зокрема це стосується процесу розмитнення авто. Ну чесно: не співвідноситься з поняттям «здоровий глузд» обсяг сплат, який вдвічі, втричі, або й більше перевищує початкову вартість покупки. Зрештою є інший податок — акциз на пальне. Змініть його так, щоб зробити мито адекватним і не втратити в сумі. Подивіться на статистику — обсяги продажу і ціни на авто завжди залежали від цін на пальне. Це реальний фактор впливу. А захмарний розмір мита веде тільки до збільшення ринку «блях», так само як свого часу великі і заплутані податки стимулювали появу зарплат в конвертах.

В цей момент напевно варто уточнити свою (і не лише свою) позицію: ніхто не буде проти «офіційно одобреної» схеми оформлення авто, як тільки вона буде коштувати адекватних грошей. Зрештою саме адекватне мито є вимогою всіх «навколобляшних» громадських організації, а не вільний ввіз авто, як це намагаються представити речники від влади.
 

А як постскриптум:

Насправді ще є одне твердження, яке мусолиться у зв'язку з «бляхами», посилками і всіма решта навколозабугорними проблемами: ніби то всі послаблення лобіюються баригами, які наживаються на тому, а для переважної більшості громадян це все не потрібно. Тут падляну виявити найважче, бо бізнес з тими ж «бляхами» справді поставлений на потік і справді є люди, які на тому заробляють. Але давайте розберемся чи варто за це на них вішати ярлики і чи справді лише їм з цього є зиск.

Для більшої наглядності «зайдем здалека»: припустимо Ви хочете купити яблук. Варіанти, які у Вас є:
a)магазин або супермаркет. Тут вони всі чистенькі, гарненькі, їх перевірила санстанція, ваші гроші перерахують фермеру, він заплатить податки, все «по фен-шую». Але відносно дорого...
б)бабуля на базарі. Тут вам і хробачок може попастися, і заплатила бабуля тільки за торгівельне місце, та й в більшості випадків вона не тільки свої яблука продає, а ще й сусідські перепродує. Ніби не надто по фен-шую, але таки відчутно дешевше.
в)бабуля в селі. По якості те ж, що і на базарі, але ще дешевше. Тому, що ні везти на базар ні за місце платити не треба. Тут, правда, не забудьте, що ви щось затратили, щоб в то село приїхати.

До чого я це все? А до того, що насправді рідко хто доїжджає до тої бабулі, що в селі. Більшості цілком достатньо тієї, що на базарі. При цьому ніхто не називає її баригою. А ситуація, насправді один-до-одного: я можу потратити свій час і гроші і пригнати «бляху» самостійно. А можу заплатити посереднику, який більшість дій виконає за мене. Чи я як кінцевий споживач від того в програші? Ні. Чи він робить щось варте осуду? Ні. Чи засуджували Ви колись людей, які закупляються на базарі, щоб зекономити гроші. Сподіваюсь, що ні.
 

Загалом всі міркування можна розписувати і ще детальніше, але десь має бути розумна межа. Тому я зупиняюся і сподіваюся, що пояснював свою позицію достатньо чітко і детально. Бо насправді найбільше бісить не брєдова і брехлива пропаганда. Бісить те, що люди навколо мене, яких я звик вважати розумними і виваженими, ведуться на неї. Не люблю розчаровуватися.