Ця стаття мала б з'явитися на кілька годин раніше, але ...(довга історія)

Хоча технічно поки що ще 31.08, а значить блогери все ще святкують :-)

Традиційно прийнято згадувати трохи більше «колег по цеху», проте я лінивий, тому розповім лише про один блог, який нещодавно додав в rss-читалку: Блог Романа Дмитрика

Пораду до уваги прийняв, книжку прочитав.

Якщо назва статті нічого Вам не говорить, а сходити по лінку ліньки — пояснюю: мова йде про книгу Айн Ренд «Fountainhead».

Навмисно стараюся уникати перекладів назви, бо маю таку внутрішню чуйку, що і українське «Джерело» і "апсчєпонятный" «Источник» насправді є, хоча і правильними перекладами слова «Fountainhead», але не дуже прийнятні в контексті самого роману. На мою думку там частину head викидати аж ніяк не можна. Краще б написали «Світла голова» — було б ближче до істини.

Тим хто читав «Атланта» буде все більш-менш знайомо і можливо місцями нудно:

Шо 'м вам годен вповісти, діти мої: маю шмарки як батоги, напив 'ім си гідно гербати зо «Старим Таліном» і лежу буквою «зю» під ковдрою. Так що, вибачайте друзі, ні в які гори я завтра не їду :-(

Але є і файна новина:

Вчора сходив на хороше кіно. З часу останньої «кіношної» статті я в кіно ходив ще не раз, але цей фільм справді вартий уваги. Чому?

... а получив ще й інтернет!

Потихеньку приводжу до ладу свою хату і в процесі захотілося мені трохи додати світла на кухні. Вирішив купити світлодіодну стрічку, щоправда, конячі бухти, які продаються в нас на радіоринку, мені нафіг не були потрібні, тому замовив п'ятиметрову в Піднебесній. В додачу до стрічки триклятому лаоваю, себто мені, згрузили ще й блок живлення для того діла. Спочатку я думав, що він мені теж нафіг не потрібний, бо існуюча підсвітка вже дванадцятивольтова, але подивився на параметри і зрозумів, що він цілком підійде замість погорілого БЖ до мого Wi-Fi.

Так що за 6 америцьких гривень я отрмав нормально освітлений кухонний стіл

Ще недавно було літо, не встиг пчихнути, а то вже вересень кінчився. Місяць був зачотний, але троха задуже алкоголічний.

Починалося все ніби культурно — з форуму видавців. (Ну і що, що Подерв’янського купив? Все одно — культурно!)

А далі....

Коротка історія моїх покупок на цьогорічному форумі видавців в чотирьох серіях.
Без прологу чи епілогу, зате з картинками :-)

Серія 1. Колекційна

Якщо я прочитав хорошу книжку і вона мені сподобалася, то я її хочу мати в своїй колеції в друкованому вигляді (хоча більшість останнім часом читаю online). Якщо не вірите, що «Атлант розправив плечі» і «Путівник по галактиці...» хороші книжки — ваші проблеми. Про Подерв’янського можна сперечатися — це досить специфічна література, але мені подобається.

Привіт! Не знаю скільки ще людей пам’ятає, але сьогодні день, в який котрогось року якийсь буржуїн (з перепою напевно) побачив в цифрах 31.08 слово BlOg і запропонував відзначати день блогів. Пасувало би сьогодні поділитися ссилками, на якісь нові блоги, але буду чесний: відносно регулярно читаю що пише Оля, часом заглядаю до Ігоря, деколи до Павла та Сашка, а всі решта — при появі постів в соцмережах буває зайду. Ну вибачайте... Така от я асоціальна істота. Навіть в мережі.

А загалом — останній день літа, останній день серпня — всі підводять якісь підсумки. Хоча, знову ж, якщо бути чесним, то в природі осінь настала вже два тижні тому.

Але — біс з ним. Повірю календарю, що ще кілька хвилин триває літо, і спробую згадати що воно з собою принесло/понесло.

Ні, я не жартую. Мене направду дуже цікавить практична сторона питання. Бо вони мене виховали так, що я цього зробити не можу. От щодо посилання наху# будь-кого іншого — жодних проблем. А їх не можу. Бо то є Мама і Тато.

І в мене є така чуйка, що вони знають про цей глюк мого організму і активно ним зловживають.

Якби наші розмови десь за рік-два скласти в діалог, то получилося б щось таке: