«Політ золотої мушки»

Вчора сходив на хороше кіно. З часу останньої «кіношної» статті я в кіно ходив ще не раз, але цей фільм справді вартий уваги. Чому?

  • Фільм український
  • Новий (2015 р.)
  • Ржачний (навіть третя частина, яка про похорон)
  • Не шедевр, звичайно, але на порядок краще всього того мелодраматичного російського шлаку, що нам згодовує телебачення.

Насправді в фільму є два недоліки.

Перший: з обіцяного гуцульського колориту там хіба пейзажі — герої розмовляють майже чистою українською мовою. Діалекту абсолютний мінімум і він швидше якийсь львівський, максимум — навколишні села. Але на гірські райони не тягне.

І другий недолік: якийсь фйолок умудрився продублювати це все субтитрами, які або слово в слово повторюють сказане, або підставляють якісь абсолютно недолугі заміни.

А загалом фільм класний. І по автентичному стилю і як комедія. Мінімум, що було на обличчях глядачів — посмішка. Вона регулярно змінювалася сміхом, а подекуди щирим реготом.

І якщо ви думаєте, що в наш час протримати глядача півтора години перед екраном нереально без стрілянини і спецефектів — от вам доказ протилежного.

Можуть якщо схочуть!

P.S. Якщо вірити сайту, то фільм буде в прокаті лише до 2 березня. Думаю в інтернетрях його можна буде знайти десь за пів року не скорше. Тому, якщо хочете побачити хороше українське кіно, або просто поржати — поспішайте.

«Да будет свет!» сказал Ахмет...

... а получив ще й інтернет!

Потихеньку приводжу до ладу свою хату і в процесі захотілося мені трохи додати світла на кухні. Вирішив купити світлодіодну стрічку, щоправда, конячі бухти, які продаються в нас на радіоринку, мені нафіг не були потрібні, тому замовив п'ятиметрову в Піднебесній. В додачу до стрічки триклятому лаоваю, себто мені, згрузили ще й блок живлення для того діла. Спочатку я думав, що він мені теж нафіг не потрібний, бо існуюча підсвітка вже дванадцятивольтова, але подивився на параметри і зрозумів, що він цілком підійде замість погорілого БЖ до мого Wi-Fi.

Так що за 6 америцьких гривень я отрмав нормально освітлений кухонний стіл

Вересень кирдик

Ще недавно було літо, не встиг пчихнути, а то вже вересень кінчився. Місяць був зачотний, але троха задуже алкоголічний.

Починалося все ніби культурно — з форуму видавців. (Ну і що, що Подерв’янського купив? Все одно — культурно!)

А далі....

Ловися книжка велика і маленька

Коротка історія моїх покупок на цьогорічному форумі видавців в чотирьох серіях.
Без прологу чи епілогу, зате з картинками :-)

Серія 1. Колекційна


Якщо я прочитав хорошу книжку і вона мені сподобалася, то я її хочу мати в своїй колеції в друкованому вигляді (хоча більшість останнім часом читаю online). Якщо не вірите, що «Атлант розправив плечі» і «Путівник по галактиці...» хороші книжки — ваші проблеми. Про Подерв’янського можна сперечатися — це досить специфічна література, але мені подобається.

Ніби свято...

Blog Day Привіт! Не знаю скільки ще людей пам’ятає, але сьогодні день, в який котрогось року якийсь буржуїн (з перепою напевно) побачив в цифрах 31.08 слово BlOg і запропонував відзначати день блогів. Пасувало би сьогодні поділитися ссилками, на якісь нові блоги, але буду чесний: відносно регулярно читаю що пише Оля, часом заглядаю до Ігоря, деколи до Павла та Сашка, а всі решта — при появі постів в соцмережах буває зайду. Ну вибачайте... Така от я асоціальна істота. Навіть в мережі.

А загалом — останній день літа, останній день серпня — всі підводять якісь підсумки. Хоча, знову ж, якщо бути чесним, то в природі осінь настала вже два тижні тому.

Але — біс з ним. Повірю календарю, що ще кілька хвилин триває літо, і спробую згадати що воно з собою принесло/понесло.

Як сваритися з батьками?

Ні, я не жартую. Мене направду дуже цікавить практична сторона питання. Бо вони мене виховали так, що я цього зробити не можу. От щодо посилання наху# будь-кого іншого — жодних проблем. А їх не можу. Бо то є Мама і Тато.

І в мене є така чуйка, що вони знають про цей глюк мого організму і активно ним зловживають.

Якби наші розмови десь за рік-два скласти в діалог, то получилося б щось таке:

Я буду долго гнать...

Вчора друзі збиралися покататися по Львову на роверах. Домовлялися на 21:30, але поки вони збиралися я встиг зробити мале коло площею Ринок і чуток більше через проспект Свободи, попри Добробут і назад по Лесі Українки. А потім три рази блиснуло, два рази гримнуло, почав накрапати дощ, а доки я доїхав до хати, то вже була така моцна злива.

Хлопаки таки відважилися кудись поїхати, але я так зрозумів першим пунктом програми був все-таки Staropramen — поки дощ не кінчився, а потім не знаю — іншими знимками вони не хвалилися :-)

Ну то я собі вирішив сьогодні догнатися solo.

Узаконене хитрожопство

Наша кохана Верховна Рада прийняла закон «Про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті».

Що я можу сказати.... Це не закон — це піздєц!

Валюта міняється, а відсоткова ставка ні.

Пояснюю на пальцях:

Тілько ві Львові...

Ранок. Іду на роботу. Вулиця підметена, неподалік на бордюрі сидядть два дєдуліка-двірника. Один вже курить цигарку, другий тільки починає.

І тут отой другий....

(барабанний дріб)