Вересень кирдик

Як завжди разврат почав Воробус
— поможи — каже — з джумлою, бо треба сайт бібліотеки поправити, а я не знаю що там де робиться.
і приніс фляшку пива....

Далі до нас вирішили приїхати замовники (ну то вони десь два місяці вирішували коли ж їм приїхати і аж дочекалися вересня). То би всьо нічого, але як літом запланували поїхати з ними на Буковель, так в вересні і поїхали. В перший день з погодою нам повезло. З організаторами квесту — не дуже.

Ну погодьтеся — 5 метрів на квадроциклі, це для масштабів Буковелю якось смішно. А до пів гори на ровері випедалити — якось зовсім не смішно.

А на другий день затягло хмарами, задощило і заміть сходу сонця получилася ось така бурда:

Що врятувало — в торбі передбачливо лежав «Привид з Валової» і я його дочитав попиваючи пиво в одному з тамтешніх генделиків.

Offtopic: Ціни — отстой, сервіс — отстой, номер — супер, краєвиди — мега-супер-пупер.

Приїхав в неділю ввечері з Буковеля — в хаті столи накриті, народ п’є, в Завальської день народження. В понеділок — друга серія дня народження плюс іменини (так — вона Марія).

В вівторок — розписка в брата.

До вечора вдавалося залишатися майже тверезим — відмазувався тим, що я за кермом, хоча насправді більшість часу їздив дружба — в нього то краще получається (наразі то майже у всіх краще получається :-D ). Але ввечері в «... м’яса і справедливості» відмазка вже не канала :-)

А в останні вихідні в нас було 13 років компанії і ми гульбанили на базі «Шепільська». Погода була "не дуже", але квест (веселіший ніж Буковельський), повітряна куля, сауна, страуси, олені, кролики, дискотека і обезбашений ведучий дозволяли не звертати на неї увагу.

Сауна правда була троха схожа на газову камеру, бо комин дірявий і весь дим був всередині, але прогріло добре.

Ну і наприкінці місяця той же Воробус знов нагадав мені, що я таки непоганий сисадмін.

Ото такі приблизно були мої походеньки. Десь поміж то я не поспішаючи, вечорами, читав свіжопридбані книжки і получилося, що до кінця місяця непрочитаними залишилися лише Рей Бредбері та Ліна Костенко.

Першим в рух пішов Подерв’янський — це весело. Нецензурно, але весело.

Далі був Кокотюха. Короткий переказ трьох книжок: Поліцаї — расп...здяї, Клим — голова! І два вуха :-) Хоча свої «нєжданчікі» є в кожній частині. Ну і плюс атмосфера Львова сторічної давнини. Щось в тому є.

За трьома Кокотюхами був Дуґлас Адамс і дві хроніки Амбера. До речі: amber — це бурштин. Я б на місці перекладачів чисто для приколу українську версію назвав «Хроніки Бурштина» :-D . А назва дзеркального міста була б не Ребма, а Нитшруб — круто, правда?

Про самі книжки щось нове сказати важко — класика є класика.

І от вчора дочитав українську версію «Атланта». Теж класика і теж важко сказати щось нове: кожне прочитання, незалежно від мови, багато думок заставляє передумати, а філософські монологи так само занудні незалежно від мови :-D

Загалом — почалася осінь весело (як я, зрештою, і очікував).

Сервус!