Вчора друзі збиралися покататися по Львову на роверах. Домовлялися на 21:30, але поки вони збиралися я встиг зробити мале коло площею Ринок і чуток більше через проспект Свободи, попри Добробут і назад по Лесі Українки. А потім три рази блиснуло, два рази гримнуло, почав накрапати дощ, а доки я доїхав до хати, то вже була така моцна злива.

Хлопаки таки відважилися кудись поїхати, але я так зрозумів першим пунктом програми був все-таки Staropramen — поки дощ не кінчився, а потім не знаю — іншими знимками вони не хвалилися :-)

Ну то я собі вирішив сьогодні догнатися solo.

Наша кохана Верховна Рада прийняла закон «Про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті».

Що я можу сказати.... Це не закон — це піздєц!

Валюта міняється, а відсоткова ставка ні.

Пояснюю на пальцях:

Ранок. Іду на роботу. Вулиця підметена, неподалік на бордюрі сидядть два дєдуліка-двірника. Один вже курить цигарку, другий тільки починає.

І тут отой другий....

(барабанний дріб)

В суботу сходив позирити на «Піднесення Юпітер», яке нарешті "доїхало" до України.

Що я можу сказати...

І в мене є два свідки, які це можуть підтвердити:

Фу, яка в тебе похабщина в голові!

Я не про те.

Ліричний відступ:
ні, не те — відступ то всередині тексту...
Ліричний приступ:
Ні, це теж щось не те..
Ліричний заступ:
Знов не так... Згадав!
Ліричний вступ:

От попробуй Горобцю щось скажи — зразу ж розпашталакає :-D

Ні, дата мого народження не така вже велика таємниця... А от те, що я збирався епіграфом до цієї статті взяти цитату Пушкіна «В комнату вошел старик лет тридцати» — міг би і почекати поки я що напишу.... Нічого: є ще інші письменники.

Николай Михайлович Карамзин был старше всех собравшихся. Ему было тридцать четыре года — возраст угасания.
Юрій Тинянов

До чого я це все? Зараз розкажу.

Причому не так з двох малолітніх імбецилок, як з коментів (що в ютубі, що на fb).

Таку штуку як інформаційна війна насправді винайшли давно-предавно і, зрозумівши первні принципи, розумні люди з незапам’ятних часів ухитрялися обернути слова на свою користь.

Перші згадки про таких хитрунів доходять до нас в міфах і легендах: пам’ятаєте хитрого гінця, який мав повідомити про поразку, а натомість сказав, що військо перемогло? За правду йому мали б зробити «сєкір-башка», а так і свято людям влаштував (недовге, правда :-) ) і шкуру свою зберіг.

Ото власне і є основний принцип інформаційної війни: видавати інформацію так, щоб задовільнити свої шкурні інтереси.

З часом техніка словоблуддя вдосконалилася і її стали застосовувати в масштабах держав, а особливо хитрі спритники — в світовому масштабі.

Найвідоміша брехологія: апокрифічні лжеєвангелія, модифікації і трактування «офіційних» християнських Євангелій. Зовсім не дивно, що таку потужну персону як Ісус Христос, різні пройдохи намагалися використати для своїх цілей. Дивно те, що навіть зараз, маючи всю потугу цифрових технологій, ми досі не в стані відсіяти всю ту брєдотіну, яку давним-давно натикали продажні переписувачі і їх замовники. (Не нагадує стандартних нарікань «ну є ж інтернет — можна знайти і перевірити будь-яку інформацію і дізнатися що насправді відбувається»? Так от з однієї сторони ніби-то й можна, а на практиці — виходить що далеко не завжди...)

Ну і навряд чи я кого здивую, коли скажу, що Україна є об’єктом масштабних фальсифікацій, але в мене є шанс, якщо я розповім з якого часу це все триває.