Узаконене хитрожопство

Наша кохана Верховна Рада прийняла закон «Про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті».

Що я можу сказати.... Це не закон — це піздєц!

Валюта міняється, а відсоткова ставка ні.

Пояснюю на пальцях:

В день набуття чинності цього «закону» певна група людей отримує

  • конвертацію долара в гривню по курсу 5.05 (всім решта — по 22)
  • відсоткову ставку по кредиту 5-10% річних (всім решта — 30-40%)

А різниця буде покриватися якраз за бабки всіх решта — тих для кого такі супер-умови недоступні. Зростуть податки, ціни, — ніхто таку дирєнь незалатаною не лишить.

Чому ми надаємо пільги пенсіонерам, інвалідам, багатодітним і т.д. — я ще більш-менш розумію. Але чому ми надаємо пільги хитрожопим???

Справедливі варіанти:

  1. кредит має гаситися в тій валюті в якій оформлений і за тою відсотковою ставкою яка вказана в договорі. Максимум можна дати право купляти валюту для погашення по курсу НБУ, а не по комерційному.
  2. кредит розбивається на два: та частина яка погашена — на умовах існуючого договору, частина, яка не погашена, переоформляється на гривню по тому курсу і з тою відсотковою ставкою, які діяли на момент, коли існуючий кредит набув статусу проблемного.

Сподіваюся в нас Президент адекватний і не підпише такий ідіотизм.

А взагалі такі закони треба приймати поіменним голосуванням, щоб народ знав своїх «героїв» і на гарматний постріл не підпускав їх більше до влади.

Тілько ві Львові...

Ранок. Іду на роботу. Вулиця підметена, неподалік на бордюрі сидядть два дєдуліка-двірника. Один вже курить цигарку, другий тільки починає.

І тут отой другий....

(барабанний дріб)

Старість

Ліричний відступ:
ні, не те — відступ то всередині тексту...
Ліричний приступ:
Ні, це теж щось не те..
Ліричний заступ:
Знов не так... Згадав!
Ліричний вступ:

От попробуй Горобцю щось скажи — зразу ж розпашталакає :-D

Ні, дата мого народження не така вже велика таємниця... А от те, що я збирався епіграфом до цієї статті взяти цитату Пушкіна «В комнату вошел старик лет тридцати» — міг би і почекати поки я що напишу.... Нічого: є ще інші письменники.

Николай Михайлович Карамзин был старше всех собравшихся. Ему было тридцать четыре года — возраст угасания.
Юрій Тинянов

До чого я це все? Зараз розкажу.

Я просто %рє#єю!!!

Причому не так з двох малолітніх імбецилок, як з коментів (що в ютубі, що на fb).

Що таке інформаційна війна і як в неї воювати

Таку штуку як інформаційна війна насправді винайшли давно-предавно і, зрозумівши первні принципи, розумні люди з незапам’ятних часів ухитрялися обернути слова на свою користь.

Перші згадки про таких хитрунів доходять до нас в міфах і легендах: пам’ятаєте хитрого гінця, який мав повідомити про поразку, а натомість сказав, що військо перемогло? За правду йому мали б зробити «сєкір-башка», а так і свято людям влаштував (недовге, правда :-) ) і шкуру свою зберіг.

Ото власне і є основний принцип інформаційної війни: видавати інформацію так, щоб задовільнити свої шкурні інтереси.

З часом техніка словоблуддя вдосконалилася і її стали застосовувати в масштабах держав, а особливо хитрі спритники — в світовому масштабі.

Найвідоміша брехологія: апокрифічні лжеєвангелія, модифікації і трактування «офіційних» християнських Євангелій. Зовсім не дивно, що таку потужну персону як Ісус Христос, різні пройдохи намагалися використати для своїх цілей. Дивно те, що навіть зараз, маючи всю потугу цифрових технологій, ми досі не в стані відсіяти всю ту брєдотіну, яку давним-давно натикали продажні переписувачі і їх замовники. (Не нагадує стандартних нарікань «ну є ж інтернет — можна знайти і перевірити будь-яку інформацію і дізнатися що насправді відбувається»? Так от з однієї сторони ніби-то й можна, а на практиці — виходить що далеко не завжди...)

Ну і навряд чи я кого здивую, коли скажу, що Україна є об’єктом масштабних фальсифікацій, але в мене є шанс, якщо я розповім з якого часу це все триває.

Dlaczego?

Це запитання в першу чергу адресується дівчатам. Бажано активним користувачкам соцмереж.

Розкажіть мені тупому:

Психологічний тест горами

Новий 2015 рік мені пощастило зустріти в Карпатах. І от в один з днів ми, щоб не сидіти в хаті, пішли прогулятися до пам’ятника Захару Беркуту.

І десь на підході до вершини непомітно поділилися на дві групи: одна пішла дорогою, а інша подерлася навпростець. До вершини добралися одночасно.

Так ото в мене питання: